Звіт ООН наголошує на критичній загрозі для мігруючих видів

Нещодавній звіт ООН містить суворе попередження про майбутнє мігруючих видів у світі, в якому йдеться про тривожне зростання ризиків вимирання через діяльність людини. Отримані дані підкреслюють нагальну потребу в глобальних природоохоронних зусиллях для захисту цих життєво важливих членів екосистеми.

Мігруючі види на роздоріжжі

Від величних польотів горлиць до далеких мандрівок зелених черепах — мігруючі види здавна зачаровували нас своїми дивовижними навігаційними подвигами. Вони відіграють вирішальну роль у здоров’ї екосистем, допомагаючи у перенесенні поживних речовин, запиленні та збереженні лісів. Однак цей звіт — комплексна глобальна оцінка, проведена вперше з моменту підписання Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (CMS) понад чотири десятиліття тому, — малює похмуру картину.

З 1189 оцінених видів кожен п’ятий перебуває під загрозою зникнення, а деякі групи, такі як риби, мають ще більш жахливі перспективи. Автори звіту пов’язують зменшення чисельності видів насамперед із втручанням людини, включаючи руйнування середовищ існування, зміну клімату та нелегальне полювання, що ставить перед природоохоронцями багатогранні виклики.

Заклик до дії

Виконавчий секретар Конвенції КМВ Емі Френкель підкреслює критичну ситуацію, в якій опинилися ці види, вказуючи на «брак уваги», що може призвести до незворотних втрат, якщо не вжити швидких заходів. У звіті пропонується кілька заходів, таких як визначення ключових шляхів міграції, зменшення інфраструктури, що перешкоджає міграції, та відновлення деградованих оселищ.

Одним з найбільш переконливих аспектів звіту є те, що він привертає увагу до складності захисту мігруючих видів через їхню транскордонну природу. Потреба в узгоджених міжнародних регуляторних підходах очевидна, про що свідчить доля таких тварин, як метелик монарх, чия міграція охоплює тисячі кілометрів і численні юрисдикції.

Успіхи в охороні природи дають надію

Незважаючи на страшні попередження, звіт також дає надію, демонструючи успішні природоохоронні зусилля, які призвели до значного відновлення популяцій. Наприклад, південноатлантична популяція горбатих китів відновилася з майже повного вимирання в середині 20-го століття до понад 25 000 особин сьогодні завдяки цілеспрямованим заходам захисту.

Поки урядовці збираються в Узбекистані, щоб сформулювати відповідь на висновки звіту, світова спільнота уважно спостерігає за подіями. Доля мігруючих видів у світі висить на волосині і залежить від нашої колективної готовності захистити цих важливих істот і складну мережу життя, яку вони підтримують.